Поезія Шевченка - то музика народної душі

 

Мета. Ознайомити дітей з піснями на слова Т. Г. Шевченка, виховувати любов до української народної пісні, шанобливе ставлення до історії країни, високий художній смак.

Обладнання. Портрет Т. Г. Шевченка, вишитий рушник, ілюстрації до творів Т.Шевченка портрети композиторів Якова Степового, Миколи Лисенка, репродукція картини М. Божія «Думи мої, думи...», аудіозапис музичного твору Якова степового «Прелюд пам’яті Т. Г. Шевченка», музичний центр, синтезатор «Yamaha», українські костюми.

Хід виховного заходу

Зал святково прикрашений (рушниками, ілюстраціями). По центру – портрет Т.Г. Шевченка у вишитому рушнику. Під ним плакат із написом:

«Немає в світі поета, який стільки важив би

в житті свого народу, як Шевченко».

(М. Рильський)

1-й учень.

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

І ведучий. Сьогодні свій виховний захід ми присвячуємо великому Кобзареві. Пристрасна любов до народної пісні супроводжувала поета все життя. Тарас Григорович Шевченко мав гарний голос, він співав проникливо й глибоко, відчуваючи зміст пісні, її душу.

ІІ ведучий. Українська пісня – це втілення духовності, величі народу, який зберіг своє слово і йде з ним у майбутнє. Це дуже добре розумів Тарас Шевченко. Поезія Кобзаря подібна до народних пісень мотивами, особливостями віршованої форми, тому не дивно, що на слова Тараса Шевченка писали багато музичних творів композитори.

І ведучий. Поезія великого Кобзаря пронизана музичними етнопоезіями, а тому близька да народної. Відомий той факт, що деякі свої віршовані твори Тарас Шевченко писав так: спочатку наспівував мелодію, потім створював віршовану інтерпретацію. Тому вся Шевченківська поєзія так легко кладеться на музику.

2-й учень.
Його пісні життя окраса,
Свободи нашої зоря.
Усі ми любимо Тараса,
Усі шануєм Кобзаря.
3-й учень.
Всю неправду, всі нещастя,
Що душили груди
Виливав він на папері
Піснею між люди.

Вчитель музичного мистецтва. Коли читаєш вірші Шевченка, то ніби чуєш ніжну сумну пісню. Якби створити «Музичний Кобзар», то в ньому було б зібрано 72 вірша, які стали піснями. Це «Заповіт», «Думи мої», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Садок вишневий коло хати», «Зацвіла в долині червона калина», «По діброві вітер виє». Пісні на слова Шевченка мають задумливий, тужливий, захоплюючий настрій. І пісні, які ми зараз проспіваємо, якнайкраще повідають нам про це. Прослухайте пісню «Думи мої» у виконанні вокального колективу «Домісольки».

Звучить пісня «Думи мої»

ІІ ведучий. Тарас Шевченко прийшов в українську літературу тоді, коли чаша народного терпіння переповнилась вщерть. Уже на початку своєї творчості поет виявляє закоханість у красу земну, стверджує право людини на земне щастя. Така думка звучить у багатьох його творах, зокрема у «Тополі».

4-й учень.
По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.

І ведучий. Так починається цей твір, що розповідає нам про кохання молодої дівчини до козака, який пішов ї не повернувся.

5-й учень.
Минув рік, минув другий –
Козака немає...
Сохне вона як квіточка –
Ніхто не питає.
«Чого в’янеш, моя доню?» –
Мати не спитала,
За сивого,багатого
Нищечком єднала.

ІІ ведучий. Не скорилася молода дівчина долі, не послухала матері, не вийшла заміж за старого. Пішла шукати милого, а знайшла могилу і... тополею стала.

6-й учень.
По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.

Вчитель музичного мистецтва. Полюбився вірш людям, запав у душу, аж співати захотілося. Ось так і виникла пісня, яку ми зараз послухаємо.

Звучить пісня «По діброві вітер виє»

І ведучий. Тарас Шевченко дуже любив Україну, її стрункі тополі, верби над ставами.

ІІ ведучий. Вербову гілочку, як символ рідної України, повіз Тарас Шевченко із собою на заслання. Згодом посадив цю гілочку у казахській пустелі ще в 1850 році. Виросло велике дерево, яке люди назвали вербою Тараса. А потім ще 200 вербинок виростив поет з її гілочок.

І ведучий. Вербовий гай у засланні нагадував Шевченку рідну Україну. А щоб поливати свій гай він ще й криницю викопав.

Звучить пісня «Зоре моя вечірняя»

І ведучий. Особливо Тарас Григорович Шевченко любив калину. Він присвятив їй свої вірші.

ІІ ведучий. В своєму «Кобзареві» слово калина калина вжив 385 раз, а всього в творах Шевченка калина згадується 965 раз.

Вчитель музичного мистецтва. У виконанні молодшої групи вокального колективу «Домісольки» послухайте дві пісні: «Тече вода з-під явора» та «Зацвіла в долині червона калина».

Звучать пісні «Тече вода з-під явора»
та «Зацвіла в долині червона калина»

І ведучий. Утворчості Тараса Григоровича Шевченка велика роль відводиться природі. Це мов жива істота: живе, дихає, сумує, радіє...

ІІ ведучий. Послухайте фрагменти пісень «Реве та стогне Дніпр широкий» та «Садок вишневий коло хати».

Звучать фрагменти пісень «Реве та стогне дніпр широкий»
та «Садок вишневий коло хати»

І ведучий. В багатьох віршах і баладах Тарас Шевченко змальовує тяжку жіночу долю.

ІІ ведучий. Послухайте пісню «Якби мені черевики».

Звучить пісня «Якби мені черевики»

І ведучий. Сила «Заповіту» незмірна. Мелодія наспівна, широка, нагадує спів народного співця-бандуриста.

ІІ ведучий. Одним із перших, хто написав музику до твору, був український композитор Микола Лисенко. Давайте послухаємо цей твір.

Звучить пісня «Заповіт»

7-й учень.
Сповнить Тараса заповіт
Ніхто з нас не забуде,
І хоч минуло 147 літ,
Він завжди з нами буде.
І ведучий. Історія, яку ми почуємо, трапилася понад 80 років тому.

Три дівчинки-сирітки закінчили читати «Кобзар». Витерли білими хустинками сльози і задумалися. Старша сказала: «Якби я була багатою, то виткала б з чистого золота і срібла великий килим і накрила б ним могилу Тараса Григоровича Шевченка».

ІІ ведучий. «А якби я була багатою, – говорить середня дівчинка-сирітка, – я б усю Чернечу гору, де могила Шевченка, тополями і калиною червоною засадила, чудовими квітами всіяла».

Третя ж, наймолодша, мовила: «Якби я була багатою, то купила б мільйон «Кобзарів» і в кожну бідну хату дала».

8-й учень.
Тебе, Тарасе, не забудем,
Твої пісні в серцях у нас.
Спокійно дишуть наші груди
В омріяний тобою час.

Вчитель музичного мистецтва. Шевченківську тему хочеться завершити слуханням невеликого музичного твору, який був написаний до 50-річчя з дня смерті великого Кобзаря. Це «Прелюд пам’яті Т.Г.Шевченка» українського композитора Якова Степового. Прелюдія – це невелика інструментальна п’єса, найчастіше для фортепіано. Осягнути зміст твору допоже нам використання репродукії картини М. Божія «Думи мої».

Ми побачимо нездоланну мужність, нескореність, палке серце великого Кобзаря.

Звучить «Прелюд пам’яті Т. Г. Шевченка» Якова Степового